Спочатку було Слово… Істина загальновідома й давно не нова. Проте згадане слово грізніше й жорстокіше; багатьом воно відлунює і відболює до сьогодні; його можна було б уникнути (за свідченнями дослідників); його сприйняття не є однозначним на сучасному етапі розвитку суспільства… Із собою, із ворогами, щоденна, тридцятилітня, переможна чи програна - Війна…
Агов, читачі!!! Бажаєте чогось небуденного? Знудилися доступністю художнього тексту? Шукаєте оригінальності? - Ласкаво просимо! Вам - до НАС,))) І нашого “КВАДРАТУ” із його:
Цікаво, а чи дозволяють так звані високоповажні Закони Природи (що їх раювання вихоплюється часом і на довкруж-літературний простір) Сонцю перетворюватися на “гіацинтове”, “цитринове”, “бузкове”, “аквамаринове” (виявляється, насичених кольорів у нас ТАК БАГАЦЬКО!!!)?
Сонцеві? - перепитаєте… - Пхе, не личить…
Наш літературний рік добіг свого завершення. І, здається, викреслив щось подібне до циклічної замкненості: починалося “ПереZAвантаженням”, надихалося “Тінню МУЗИ”, аж вивершилося весняно й сонячно “V.I.P.шами”. Усе, звісно, - для обраних.)))
І, здається, дочекалися… Подарунка.) Від Ліни Костенко, яка дала згоду на перевидання свого роману у віршах “Берестечко”; від видавництва “Либідь”, котре підготувало й видало “Берестечко” у подарунковому дизайні до ювілею авторки; від народного художника України Сергія Якутовича, роботи якого мистецьки прикрасили видання; від заслуженого артиста України Петра Бойка, який подарував аудіо-”Берестечкові” власний голос та запис у форматі mp3; від Івана Дзюби та Володимира Панченка, наукові розвідки яких додали книзі “поважності”; від Українського дому, який люб’язно розмістить відвідувачів презентації…
