Цікаво, а чи дозволяють так звані високоповажні Закони Природи (що їх раювання вихоплюється часом і на довкруж-літературний простір) Сонцю перетворюватися на “гіацинтове”, “цитринове”, “бузкове”, “аквамаринове” (виявляється, насичених кольорів у нас ТАК БАГАЦЬКО!!!)?
Сонцеві? - перепитаєте… - Пхе, не личить…
І, здається, дочекалися… Подарунка.) Від Ліни Костенко, яка дала згоду на перевидання свого роману у віршах “Берестечко”; від видавництва “Либідь”, котре підготувало й видало “Берестечко” у подарунковому дизайні до ювілею авторки; від народного художника України Сергія Якутовича, роботи якого мистецьки прикрасили видання; від заслуженого артиста України Петра Бойка, який подарував аудіо-”Берестечкові” власний голос та запис у форматі mp3; від Івана Дзюби та Володимира Панченка, наукові розвідки яких додали книзі “поважності”; від Українського дому, який люб’язно розмістить відвідувачів презентації…
Так-так, саме у березні, і саме 19-го.) І, здається, ця дата є знаковою навіть для тих, хто має досить-таки приблизне уявлення про українську поезію.
Багато хто відпочиває душею за читанням її проникливих, лірично-схвильованих, а подекуди гостро-публіцистичних рядків. Багато хто саме її рядками розпочинає своє відкриття поезії, історії, України. Гостра, дошкульна, уїдлива, непримиренна у публіцистичних виступах та громадських акціях, та ж сама Ліна Василівна була і є Берегинею у сім’ї.